Того дня у їхньому домі Віра зібрала всіх подруг. Вона влаштувала прощальний вечір, адже переїжджала до міста за навчанням. Мені ж було не до свята, адже я розумів, що свою улюблену дівчину більше ніколи не побачу. Посередині вечора Віра покликала мене до ставка. Ми там часто сиділи разом на гойдалці. Це було наше місце. Ми сіли на гойдалку, і я востаннє почав милуватися блакитними очима Віри.
Вона була така гарна… Віра була з баrатої сім’ї, я – ні. Ще з самого початку наших стосунkів я розумів, що не зможу дати Вірі все, що вона отримує від батьків, але kохання виявилося сильнішим, і ми зустрічалися 3 роки до того дня. – Я розумію, тобі треба вчитися. Я тебе відпускаю з упевненістю, що в місті ти знайдеш свою долю. Ти гідна найкращого хлопця, а я тебе не вартий. Вибач, що не виправдовую твоїх очікувань. – Але я люблю тебе і тільки тебе, і не хочу бачити нікого поряд зі мною, крім тебе, – перебила мене Віра. – Віра, я сказав своє слово.
Більше я тебе бачити не бажаю, – сказав я і ще кілька років по тому думав, чому я це зробив. Віра у сльо зах втекла… ось так і закінчилась наша остання зустріч. Після цього я дізнавався у спільних знайомих, що в неї все гаразд, і вона щаслива у місті. Минуло кілька років. Якось я повертався з роботи і помітив, як хтось ходить зі мною по п’ятах. Я обернувся подивитися, а то була Віра. Ми кілька хвилин мовчки дивилися один на одного. Потім Віра стрибнула в мої обійми. Вона сказала, що отримала диплом і, нарешті, повернулася до мене, і більше ніколи в житті ми не роз лучимося.
