Коли чоловік від неї пішов, у Віри часу журитися не було – треба було піднімати маленького сина. Тяжко було, але Віра впоралася. Відмовляла собі у всьому, але побут свій налагодила як годинник. Коли син трохи підріс, Віра почала дозволяти собі іноді розслабитися з друзями. Так вона потрапила до турбази, де й познайомилася з Ігорем. Ігор одразу сподобався Вірі. Він був спокійний, розумний, а під час походів показав, що ладен взяти на себе відповідальність, подати руку. І навіть взяти на руки… Справа в тому, що під час одного з походів Віра підвернула ногу і Ігор усю дорогу їй допомагав, а до табору приніс буквально на руках. На радість її друзів вони з Ігорем зблизилися. Вони всіляко намагалися сприяти зміцненню дружби між Вірою та Ігорем. І досягли успіху в цьому. Віра з Ігорем почали зустрічатися і у місті.
Потім вирішили, що їм варто прожити разом. Все йшло добре. І з сином Віри Ігор порозумівся. Але одного разу в парку до Ігоря підійшли двоє чоловіка, що соціально опустилися, і заговорили з Ігорем, як з давнім другом. Віра напружилася, як пружина. Відразу перед очима спливла картина – вона з лялькою в руках стиснулася в кутку, а до непритомності п’яний батько лається з матір’ю. Ігор по-швидкому від незнайомців позбувся, а на запитання Віри тільки недбало відмахнувся. Через якийсь час Віра, перевіряючи кишені його штанів перед пранням, знайшла листа. З листа випливало, що Ігор колишній (K/KQ) ув’я знений. Вона просто здивувалася. Від суми та від в’я зниці не зарікайся, як то кажуть. Але те, що Ігор від неї таке приховав, дуже налякало Віру. Чого ще вона не знає про людину, яку впустила до свого дому?
Увечері між ними відбулася дуже важка розмова. Ігор змушений був зізнатися, що якийсь час справді пив не просихаючи. На цьому ґрунті у нього навіть були проблеми із законом. Він запевняв Віру, що це були помилки молодості, і за майбутнє вона може бути спокійною. – Ти мені пробач, Ігоре, але я дуже добре знаю, як це буває. Надивилася з дитинства. Мій батько теж неодноразово присягався, що зав’язує і справді часом тримався подовгу. Але колись все одно зривався. Ти маєш піти. – Я, звичайно ж, піду зараз, але навіть найгірша людина має право на другий шанс. Чому ж ти не хочеш мені його дати? – Вибач. У мене маленька дитина та її добробутом я ризикувати не можу. Ігор її може і пробачив, але ось друзі Віри вважають, що вона вчинила неправильно.
