Наталя Семенівна дуже переживала за свого онука Микитку. Те, що пацан живе з бабусею, за живих батьків, було неправильно. Син її роз лучився із дружиною років шість тому. Як тоді вони боролися за Микитку! Кожен норовив залишити дитину собі. Суд ухвалив, що дитина залишиться з матір’ю, йому було тоді всього нічого. Син алі менти сnлачував справно. А років зо три тому невістка вийшла заміж, і Микитка виявився не потрібним її новому чоловікові. Вона привезла його до kолишньої свекрухи і з того часу жодного разу не відвідала. До того ж у неї тепер ще одна дитина є. Звичайно, Наталія Семенівна цього зрозуміти не могла, але невістці вимог не висувала.
Їй хотілося, щоб дитину забрав батько. Син її вже п’ять років жив із однією жінкою. За ці роки вона інтересу до дитини не виявляла. Син відвідував дитину сам. А нещодавно вони одружилися. Наталя Семенівна вважала, що це докорінно змінює справу. Дружина – не співмешканка. Дружина зобов’язана дбати про дітей свого чоловіка, тим більше що своїх у неї немає. Про це вона й ходила сьогодні поговорити з новою невісткою. Невістка ініціативу свекрухи не схвалила. Вона була kатегорично проти дитини, вважала, що дитину має виховувати матір. Тим більше, що її чоловік досі виnлачував алі менти. «А чи багато ви тих грошей бачили? – Запитала вона Наталю Семенівну, яка зніяковіла. “У матусі вистачає на хабства брати гроші і ніяк не брати участі у вихованні дитини”. Грошей невістка їй справді не передавала, але Наталю Семенівну більше цікавив онук, аніж якісь гроші. Вона намагалася донести до невістки думку, що дитина страждає від байдужості батьків.
“Про дитину треба думати, а не права качати”, – Наталя Семенівна зірвалася на крик. У цей момент повернувся син. Він підтримав свою дружину. Нізащо не погоджувався звалювати на дружину турботу про Микитку, тоді як мати дитини і думати про нього забула. «Всі нерви мені вимотала на суді, ось нехай тепер і забирає його. До нас Микита переїде, тільки після її смерті. «Але, синку», — намагалася достукатися до нього Наталія Семенівна, — «Адже батько теж батько. Чому ж у тебе серце за нього анітрохи не бо лить? «У мене бо лить, але Женя зовсім не зобов’язана звалювати на себе чужу дитину. Тим більше, у неї можуть наро дитись і свої діти». Невістка щаслива була відразу повідомити, що вона ваrітна. «Ну все», – сумно подумала Наталя Семенівна, – «тепер точно Микитку не візьмуть». У батьків Микитки видно вода замість kрові. Але вона вже його в образу не дасть.
