Катя мала досить дивне дитинство. Вона єдина дитина в сім’ї, при цьому її мама народила її у 36, що досить дивно, адже навіщо так відтягувати народження першої дитини. Дива на цьому не закінчуються. У Каті був один друг. З дитинства у неї залишилися спогади досить уривчасті, але те, як вона грає з якимось хлопцем, дівчина добре пам’ятала. Скільки йому було, хто це був, як його звали – Катя не знала, і з підліткового віку змирилася, що й не дізнається, адже на запитання, ким був цей хлопець із спогадів, її мати нічого не відповідала, казала, що у Каті просто гарна фантазія. Дітей у їхніх сусідів, які б підійшли під опис того хлопця, не було.
Навіть самі сусіди казали, що такого хлопця не пам’ятають, хоча вони дивилися досить дивно, коли чули це питання. Катя просто перестала так замислюватися про це і продовжила жити, вчилася дуже добре, змогла сама переїхати в місто і вступити до дуже хорошого універу. Там вона познайомилася з хлопцем, з яким у майбутньому побралася і жила в місті, зі своєю новоспеченою родиною. Після смерті матері її будинок залишився, так що вона іноді заглядала в будинок, щоб просто тримати все в чистоті.
Одного дня, під час одного її чергового візиту, вона зустріла в будинку жінку, яка, як виявилося, там жила. Ця жінка зв’язалася з Катею за допомогою сусідів і сказала, що їй треба передати щось Каті. Це була скринька, яку їй залишила її мама, в ній лежали документи про удочеріння, також фотографія, на якій усміхалася маленька Катя, а поряд з нею якийсь хлопець, років 15. У Каті з’явилося лише більше запитань, ніж відповідей, і в такому стані вона поїхала додому, навіть не уявляючи, що їй робити з цією інформацією.
