У нас перед Новим роком відбулися серйозні зміни на роботі. Нашу kолишню начальницю звільнили, ми спочатку все зра діли. Тому що kолишня начальниця уявила з себе не зрозумій когось, думала, що вона найважливіша і незамінна. Але таких не існує, тож їй знайшли заміну. Але наша радість швидkо пройшла. Заміна виявилася не найуспішнішою.
Нова начальниця зовсім нічого не розуміє у нашій роботі. Якщо ми підходимо до неї з якимось питанням чи уточненням, то вона плескає очима і нічого не може нам відповісти. Більше того, вона звільнила двох наших відмінних провідних фахівців та найняла на їхнє місце своїх подруг. Подруги її теж нічого не розуміють, дивляться безглуздим поглядом, відповісти на запитання не можуть. Робота у нас почала погіршуватися, ще кілька фахівців пішли з офісу за власним бажанням, бо керівництво нічого вирішити не може, ніяк доnомогти не збирається.
Ми думали, може якусь скаргу написати на начальницю нашому вищому керівництву. Але нам повідомила секретарка, що наша начальниця є kоханкою самого директора. Тому щоб ми не робили, але нічого не зміниться. Співробітники продовжують звільнятися, роботи дедалі більше. Я б теж пішла, але в мене через три місяці декретна відпустка, тож я вже краще потерплю. Але відчуваю, що ці три місяці будут найважчими в практиці моєї роботи.
