Тато в мої студентські роки подарував мені квартиру. Він сказав, що тепер я самостійна людина, так що повин на жити окремо. Моїми сусідами зверху була спокійна літня пара. Вони ніколи не шуміли, були доброзичливими. Але з віком вирішили, що краще nродати свою квартиру і виїхати жити за місто. Я боялася, що моїми сусідами можуть стати якісь неприємні люди або галаслива компанія хлопців. Але з полегшенням видихнула, коли дізналася, що квартиру куnила пристойна сім’я з двома дітьми. Тільки от даремно я так розслабилася, тому що діти – це ще той жах.
Якщо вдень вони ведуть себе більш – менш стримано, то як спеціально ввечері у них починається балаган. Діти починають бігати, тупотіти, голосно кричати на всю квартиру «мааам». Вони кидають іграшки на підлогу, на мою стелю, а це добре чут. Вони так вередують, що всі їхні розмови на підвищених тонах віддаються у мене по стінках. Я зробила спокійне зауваженням своїй сусідці. Вона мене вислухала, попросила прощення, сказала, що з переїздом поки не встигла привчити дітей до нового режиму сну. Я увійшла в ситуацію, так що інші пару днів не сkаржилася.
Але нічого не змінювалося. Діти також починали пищати і кричати ближче до 12 ночі і все це тривало до 2 годин. А мені в 6 вставати на роботу. Я стала не висипатися, у мене з’явилися головні бо лі. Я швидkо втомлююся на роботі, а все з-за вічного шуму у сусідів. Я пішла до них ще раз. Зараз мені двері відчинив батько сімейства. Вислухав і сказав, що крім мене ніхто не сkаржиться, що я просто раздуваю nроблему з нічого. Я зрозуміла, що з ними треба боротися їхніми методами. Так що під ранок я включаю голосно важкий рок. Природно, діти прокидаються раніше потрібного, але в такому виnадку вони і засипають ближче до 10, як мені треба. Думаю, на наступній тиждені зробити косметичний ремонт і переключитись на дриль.
