Ми з Ганною познайомилися в роки навчання в універі. Ми почали зустрічатися, і незабаром вона переїхала до мене. У нас все було ідеально, ми багато nодорожували, з дітьми не поспішали, адже хотіли пожити для себе… Одного разу я летів в літаку один, без Ганни, і познайомився там з Кариною, яка, як виявилося, жила у нашому районі. Після нашої зустрічі я не міг думати ні про що й ні про кого, крім Карини. Я розумів, що мої почуття до дружини слабшають, і нічого не міг з цим вдіяти. Одного разу, повернувшись з роботи, я вирішив серйозно поговорити з Ганною.
Я пояснив їй усе, як було, був цілком щирий. Ганна мене зрозуміла. Вона не стала влаштовувати істерик, не огризалася, не кричала — нічого подібного. Вона спокійно зібралася і через тиждень з’їхала у квартиру, яку ми разом знайшли для неї. Так, ми розійшлися друзями, і, на щастя, Ганна змогла влаштувати своє життя – вона вийшла за доброго чоловіка і наро дила від нього доньку, а я одружився на Карині, а незабаром вона мені подарувала сина. Час пролетів швидkо.
Одного разу син подзвонив і сказав, що через 2 години ми запрошені в ресторан – познайомитися з його нареченою та її батьками. Загалом, з тещею мого сина я вже давно був знайомий… Побачивши Ганну, я посміхнувся. Ми не тримали образу один на одного. За її щирою посмішуою я зрозумів, що вона рада мене бачити, як старого товариша. Залишившись наодинці, ми зізналися, що раді вибору наших дітей. На щастя, ніякої незручності в нашому спілкуванні не було.
