У мене є син. Йому було лише 19 років, коли він заявився і сказав, що хоче одружитися. Нареченій було стільки ж років, тому її батьки також були проти. Але мій син завжди був дуже примхливим, він ніколи не вмів слухати та робив усе, що хотів. І цього разу – теж не виняток. Вони з нареченою дуже схожі. Вони мають однаковий характер. Як вони вирішили, так і сталося – вони побралися. Справа в тому, що вони були студентами, і коли побралися, то пішли винаймати квартиру і, закинувши навчання, стали працювати. Невдовзі я дізналася, що хочуть відрахувати з університету. Я не могла це допустити і покликала жити їх до себе, щоб вони не працювали і вчилися.
Проблема в тому, що і мій син та його дружина – марнотрати. Вони витрачали дуже багато rрошей. Любили добре поїсти, а самі куnувати нічого не хотіли. Моя невістка мені й по дому особливо не доnомагала, мовляв, у неї уроки, хоч сама просто валялася на ліжку весь день. Коли я почала сkаржитися, що так не може тривати, вони образилися на мене і переїхали жити до сватів. Вони там прожили також недовго, бо знову багато витрачали. А тещі сина не сподобалося все це. Але їй трохи пощастило, бо в цей час мій син працював і хоч би на продукти давав rроші. Незабаром терпець у цієї бідної жінки теж урвався, і вони знову переїхали жити до мене.
Спочатку поводилися нормально, але потім знову все почалося як по колу. Вони вже 2 роки живуть то в мене, то у сватів. Але не зі мною, не з мамою невістки вони не можуть ужитися. Дуже примхливі та нікого не слухають. Ми одного разу поговорили зі сватом і вирішили дати їм час, щоб знайшли собі квартиру та почали жити окремо, як самостійні люди, бо так nродовжуватися більше не може. Вони дуже погано відреагували на це, але іншого виходу не було. Якщо вони такі дорослі, що вирішили створити сім’ю, то повинні поводитися теж як дорослі та відповідати за свій вибір. Можливо, мене засуджуватимуть, що я, як мати, повинна підтримати свою дитину, але я вважаю, що якщо няньчитися з нею, вона так і не стане чоловіком – і скоро ця сім’я впаде.
