З дружиною я познайомився 3 роки тому. Вона була приваблива, симпатична. Я відразу заkохався в неї. Стали зустрічатися і через деякий час одружилися. Жили мирно, працювали. Моя дружина була відмінною господинею, смачно готувала, вміло вела господарство. Всі мої друзі заздрили мені. Я був щасливий. Одного вечора вона мені сказала, що у нас буде дитина. Я мало не заnлакав від щастя. Моє янголятко з’явилося на світ в кінці літа. Я досі пам’ятаю першу зустріч з нею. Вона дивилася на мене своїми великими блакитними очима…
Але все змінилося з того дня, коли дружина втратила роботу. Вона стала іншою людиною: перестала займатися будинком, про нас з донькою взагалі забула. Цілими днями десь пропадала. На питання “куди”, вона говорила: “Ходжу на співбесіди”. А одного разу я побачив її з незнайомим чоловіком. Вони дивилися один на одного заkоханими очима. Потім вона зібрала свої речі і пішла. Тоді наша дочка була у бабусі і добре, що не чула слова матері, що ми їй не потрібні, що вона втомилася від нас. Як мені пояснити семирічній дівчинці, що мати її кинула?
Вона залишила дитину повністю на мене. Іноді спілкувалася з нею по телефону. Моя дочка у всьому, що трапилося звинувачує себе. Думає, якщо була б вдома, мама не поїхала б. І тому тепер мама не хоче її бачити, не любить її. Через два роки ми з донькою зустріли свою колишню дружину і маму з дитячою коляскою. Вона зробила вигляд, що нас не помітила. Дочка подивилася на мене, а в її очах блищали сльо зи. Вдома вона ридала від образи: “Мама поміняла мене на іншу дитину”. Зараз моя дочка виросла, їй чотирнадцять років, я намагаюся бути їй кращим другом. Після розлучення я жодного разу не подумав про нові стосунки. Не хочу знову бути обдуреним
