Зараз, якщо маленькі діти ще знаходять задоволення від перебування в селі у бабусь, то підліткам таке дозвілля вже в тягар. А менталітет у них настільки чужий старим, що й тих спілкування з онуками швидше засмучує, ніж тішить. Наприклад, баба Дуся, яка живе поряд зі мною, разом із сином-алкоголіком. Від нього ні доnомоги, ні душевного спілкування не діждешся. Тому баба Дуся дуже просила доньку, яка живе в місті, відправляти до неї хоча б онучку на канікули. Коли дівчинка була маленька, її часто привозили. Але потім онука пішла до школи, у неї з’явилися обов’язки та інтереси, які на селі не задовольниш. Баба Дуся дуже за нею сумувала.
І ось коли онуці було вже 13, батько її привіз. Щоб улюблене чадо не голодувало, бабусю фі нансували. Як виявилося це було до місця, тому що сільська їжа внучці припала не до смаку. Дівчинка відмовлялася від бабусиної куховарки і вимагала купувати їй на татові гроші різні смаколики. Втім, ніщо в селі дівчинці було не до смаку. По-перше, спекотно, а кондиціонера немає. По-друге, нудно. Що їй може запропонувати бабуся? Город прополоти, та в хаті забратися? А яйця з курника приносити? Жерсть. Там же смердить, та й стрімко якось. Півень, мало того, що вранці репетує і спати не дає, він ще й задира. Бабуся спочатку була від онуки у захваті. Красуня яка і розумниця, щось весь час пише в телефоні. Потім їй якось довелося почитати, що вона пише, і бабуся засмутилася.
Змусити внучку хоч чимось доnомогти їй не було жодної можливості. До роботи дитина не була привчена, хоча мати у її віці вміла все. З цього приводу баба Дуся не дуже переживала. Може це і правильно, щоб дитина насолоджувалась дитинством, життя так і так змусить працювати. А сама вона раніше з роботою справлялася і зараз упорається. Бабуся жадала зустрічі з онукою для спілкування. Але її розмови внучці були нецікаві. Та більше відмовчувалась або зовсім йшла до кімнати. «Свою» їжу вона уплітала сама і ділитися з бабусею чи дядьком їй не спадало на думку. Бабуся це справа, адже її дочка свого часу навіть одну цукерку розріла на частини і ділилася з усіма. А через з’їденого дядьком круассана внучка влаштувала істерику, зателефонувала батькові і нажалилася на родичів, які морять її голодом. Батько вчинив дуже «мудро» – приїхав із ображеною міною та забрав дитину додому. Жаль, що вони, швидше за все, більше не побачаться, і переживати з цього приводу ніхто не буде.
