Соломія міркувала, що робити зі своїм життям, коли її подруга запропонувала їй виїхати за кордон. Хоча вона мала трьох дітей, вона не могла знайти роботу, щоб утримувати їх у своїй країні. Пропозиція подруги давала їй можливість працювати та заробляти на якісне життя. Однак вона не наважувалася залишити своїх дітей надовго. До того ж, її чоловік Іван, здавалося, не переживав з приводу її від’їзду, і це засмучувало Соломію ще більше. Зрештою, Соломія вирішила прийняти пропозицію подруги і поїхала працювати за кордон.
Вона дуже су мувала за своїми дітьми і бачила їх лише на фотографіях, які вони їй надсилали. Через два довгі роки Соломія повернулася додому. Вона з нетерпінням чекала зустрічі з дітьми і насамперед побігла до себе додому. На її подив, замість чоловіка її зустріла свекруха . Коли Соломія спитала Івана, свекруха сказала їй, що він пішов від неї до іншої. – Я весь цей час одна дбала про онуків. Дякую, що надіслала гроші на дітей. Я не знаю, як би ми без цього вижили, — сказала свекруха.
Соломія думала, збожеволіє, дізнавшись, що Іван залишив її. Але вона також зрозуміла, що одна свекруха весь цей час дбала про її дітей, і була вдячна їй за це. Прийшовши до тями, вона пішла до своїх дітей і зустріла свою гарну, високу дочку, Олесю. Вона обняла та поцілувала дітей, відчуваючи провину за те, що залишила їх так надовго. Хоча Соломія втратила чоловіка, у неї за цей час ніби розплющились очі. Вона зрозуміла, що дуже високо цінувала людей, які на це не заслуговували і недооцінювала по-справжньому цінних людей у своєму житті.
