Ганна, якій 33 роки, каже, що мама надає їй велику доnомогу з немовлям. – Без неї ми не змогли б досягти успіху! Мій син навчається у першому класі, і, на жаль, у нас немає коштів, щоб найняти няню. Крім того, ми маємо іnотеку. Моя мати іноді ображається на це. Але мені потрібна її доnомога, щоби вижити. Мама Ганни, Марія Анатоліївна, пенсіонерка.
Коли минулого року вирішувалося питання з іnотекою, вона сама запропонувала свою доnомогу. Вона забирала сина після школи, гуляла з ним, годувала його та доnомагала робити домашнє завдання. Оскільки вчителька онука була творчою особистістю, для уроку потрібен був повний арсенал всіляких приладів. Одним картоном чи аркушем паперу справа не обмежувалася. Після дуже важкого року настало літо. Літом підліток жив із бабусею, а вихідні він проводить з батьками у Києві. Однак і літо, і другий клас скоро підійдуть до кінця.
З наближенням серпня Ганна починає розуміти, що з минулого року мало що змінилося. Вона очікувала, що за рік підліток подорослішає і набуде більшої самостійності. – Незабаром нам знову доведеться звернутися по доnомогу до мами, – каже Ганна. Бабусі важко. Замість ”Що б ви без мене робили, молоді люди!” тепер використовуються інші репліки: Ти для мене ніхто, чоловік твій теж, я виростила твого сина, без мене ти б давно загинула! Відносини Ганни та її матері стрімко погіршуються. Однак їй просто необхідна допомога матері, навіть якщо це дається ціною витівок та образ матері.
