Карина ніколи красою не блищала. Хлопці натовпом за нею не бігали. Лише одного разу здалося, що він, той єдиний, призначений їй. Але… Залицяльник, дізнавшись, що Карина ваriтна, зник з поля зору… Як це часто буває (повірте моєму досвіду, це зустрічається частіше, ніж прийнято вважати) бридке каченя перетворилося на лебедя. Не в прекрасного, але досить симпатичного. Чи материнство робить жінок таким, чи вік, не знаю, не заглиблювався. Але Карина, з роками, перетворилася на жінку, на яку озираються чоловіки.
До цього часу дівчина, за активної підтримки батьків, і завдяки своїй завзятості та працьовитості має свою, двокімнатну квартиру, гарну роботу, і одна виховує семирічного сина. Чоловіків у неї не було. Не хотіла. Але як говорилося вище, Карина розцвіла, і чоловіки стали на неї заглядатись. Найзатятішим виявився Стас. Він усім відповідав ідеалу чоловіка у Карини: і надійний, і самовпевнений у міру, і рішучий, і чесний. Але найголовніше, Стас полюбив Карину всім серцем, хоче сім’ю та багато дітей. При всьому тому, Стас чесно попередив kохану: – Не ображайся, але сина твого полюбити я навряд чи зможу. Ображати хлопчика не буду, але й сюсюкатися з ним не стану.
Карина тоді пропустила його слова повз вуха. “Стерпиться – злюбиться”, подумала вона. Стали жити разом. Але минув уже рік, а стосунки між Стасом та сином Карини не змінилися. Запитає малюк у дядька Стаса, той докладно відповість. Не спитає – що є хлопчик, що немає його – Стасу все одно. Стас наполегливіше кличе Карину заміж. Але та тепер у роздумах. Адже Стас навіть не намагається налагодити жодних контактів із її сином. Якщо її син такий неприємний Стасові, то навіщо одружуватися? Нехай шукає собі бездітну. Ось і стоїть Карина на роздоріжжі: з одного боку, дуже хочеться сім’ю та ще дітей, з іншого боку, на її думку, вийти заміж за Стаса, значить зра дити свого сина.