-Дочко, зможеш пошити сукню для доньки Інни Петрівни? Вона виходить заміж. -Ні, вибач, у мене занадто багато замовлень. Нехай звернуться до когось іншого. -Шкода, Юля хотіла, щоб саме ти пошила їй сукню. Марія була дуже затребуваним фахівцем у своїй галузі. Свою професію вона любила і ставилася дуже відповідально, тому в неї виходили справжні витвори мистецтва.
У їхньому місті вона була найкращим фахівцем. Тому не дивно, що вона завжди мала багато замовлень. Графік був заповнений на кілька місяців вперед. Мати прийшла через день із сумним виразом на обличчі. -Що трапилося? – стурбовано запитала Маша. -Пам’ятаєш, я тобі розповідала про весілля Юлії? Так от воно не відбулося. Вони з нареченим розбилися на машині.
Врятувати не вдалося. Жаль, дівчині всього двадцять років було. Це така траrедія для батьків та близьких! Розповідь матері весь день не виходила з голови Маші. Того дня їй наснилася Юлія. Вона дивилася на неї великими сумними очима. -Моя мама замовить у тебе мою останню сукню. Будь ласка, не відмовляй їй. Наступного ранку надійшло це замовлення.
