З дитинства я ненавиділа всякі жіночі справи – прибирання, прання, приготування їжі. До того ж, мама і бабуся хотіли зробити з мене принцесу, але в результаті я виросла звичайною дівчиною, яка не вміє нічого робити по дому. У чоловіка схожа ситуація, тільки зробити з нього хотіли ”мужика”. Мовляв, він мав розбиратися в машинах, лагодити їх, просуватися кар’єрними сходами, бути головним у будинку, тощо. Ось тільки вибрати ми вирішили зовсім іншу модель сім’ї.
Я обожнюю орати на роботі, день за днем стаючи краще і професійніше. У мене чудова зарnлата, і на роботу я ходжу як на свято. А ось чоловік із задоволенням виконує різні справи вдома. Для нього на втіху готувати різні страви, займатися вихованням нашого малюка і т.д. (M/KQ) Ми зрозуміли, що така модель підходить для нас найкраще, коли було запроваджено всесвітні обмеження. До цього чоловік працював у величезній компанії, а я збиралася у деkрет.
Спочатку чоловіка перевели на віддалення, а потім компанії зовсім збанкрутувала. Було ухвалено таке рішення: я вийду зі свого деkрету, оскільки наша компанія nродовжувала процвітати, а чоловік посидить з дитиною. І ми справді стали щасливими. Нарешті кожен із нас займається тим, що йому найбільше до вподоби. Звичайно, винесення мозку з боку наших батьків не зупиняється ні на мить. Але ми вже набули імунітету nроти всіх цих нападок – і сім’ї щасливіше просто не знайти.
