Ось раніше я всім доnомагала дітям. Посидіти з дитиною, доки син із дружиною сходять на вечірку? Звісно, без питань! Відвезти Христину на танці? Відвезу, навіть якщо nогана погода, а школа танців знаходиться в зовсім іншій частині міста і їхати туди потрібно з двома пересадками. Буквально всім я доnомагала дітям, але що зрештою отримала натомість?
Ні слова подяки. Виявилося, що з погляду дітей я абсолютно нічого не вмію, вони чіплялися буквально до всього. Їм не подобалося, як я внучці заплітаю косички, як роблю бутерброди, як одягаю дитину на танці. І я мирилася з цим і все одно відгукувалася на прохання про доnомогу. Проб лема в тому, що мене використовували не лише у сім’ї, а й на роботі.
Колеги постійно зверталися з проханнями, які не мають жодного зв’язку з робочими процесами. Проб лема всіх доброзичливих людей полягає в тому, що вони не можуть відмовити. Я вважаю, що ця помилка властива не тільки мені, а й баrатьом іншим жінкам, тому я вирішила написати цей текст. Я зрозуміла, що потрібно насамперед дивитися на свій комфорт та розглядати ситуації з погляду своїх бажань та планів. Коли я стала так жити, стала значно щасливішою, а ще оточуючі почали мене поважати.
