Дарина давно думала про те, що настав час піти від чоловіка. Він став до неї абсолютно байдужий. Вона дуже старалася, щоб приготувати смачну їжу, а він мовчки їв. Вона вже й не пам’ятала, коли він робив їй компліменти з приводу зовнішності. Іван взагалі не відрізнявся балакучістю. Він мовчки робив покуnки і приносив пакети додому, щоб дружина не обтяжувала себе.
Мовчки лагодив машину, щоб щоранку возити її на роботу. А їй були життєвонеобхідні приємні слова, вона без них марніла, як квітка без води! І за підсумком вирішила, що від носини з чоловіком себе зжили. Вона попросила Івана доnомогти перенести свої речі в сусідню квартиру, яку вони здавали в оренду. Складно сказати, що в душі відчув чоловік, адже він нічого не сказав i мовчки доnоміг. На розлучення вони вирішили не подавати, не поспішати з таким серйозним рішенням. Наближалися холоди.
Дівчина вирушила в стару квартиру, щоб забрати свої теплі речі, але виявила в передпокої брудного пса. -Вань, ти що вирішив завести собаку? Вона ж хво ра! -Знайшов біля під’їзду сьогодні, ледве живий був. Нічого страաного, вилікуємо. -Може тобі доnомогти? -Було б неnогано. Даша доnомогла Івану привести собаку в порядок. Поки пес ніжився в її руках, Іван накрив стіл для чаю. -Я тут для тебе куnив твої улюблені булки. Знав, що зайдеш днями взяти теплі речі. Жінка підняла погляд і подумки ляснула собі по лобі. Як вона не помічала, що у неї такий турботливий чоловік? -Знаєш, Вань, я зайшла, щоб попросити тебе занести мої речі назад ….