Алісія і Петро були одружені вже понад двадцять років. Алісія звичайна сільська дівчина, яка колись перебралася до міста, щоб здобути вищу освіту. Саме в університеті її вперше побачив Петро і одразу заkохався. Відносини вилилися в довгий та міцний шлюб. Водночас подружжя заснувало та розвинуло власний біз нес. Нині були досить заможними людьми. Виховали доньку, встигли її і заміж видати за гарного хлопця. Петро, незважаючи на своє міське походження, дуже любив бувати на селі у родичів дружини. Вони дуже привітні та добрі люди.
Під час кожного їхнього візиту вони накривають багатий стіл, завжди раді гостям. До того ж, Петро щиро любив природу. Повітря в селі зовсім інше. Там дихається вільніше. Все частіше подружжя обговорювало, що є сенс перебратися доживати старість у селі. Алісія цю думку підтримувала. Рідні краї вона дуже любила, завжди сумувала. Під час останнього візиту Петро знову завів розмову про переїзд. Тоді теща йому повідомила, що продається будинок біля річки.
Подружжя переглянулося і вирішило, що саме час зайнятися переїздом не тільки на словах. Будинок біля річки був шикарний – великий, двоповерховий, з балконом та невеликою земельною ділянкою. Розглядаючи місцевість, Петро вже думав, що можна тут посадити. Вони будинок куnили. Коштів вони мали достатньо. Повернувшись після цього до міста, повідомили доньці та зятю, що залишають бізнес на них, а самі переїжджають. Мовляв, працювали все життя, от і годі. Про своє рішення вони потім жодного разу не пошkодували.
