Тома заkохалася у двадцять років. У одруженого чоловіка, відрядженного з іншого міста. Той регулярно приїжджав у їхнє місто по роботі. Тоді й відбувалися їхні зустрічі. Або в номері готелю, або Тома приводила чоловіка до себе (читай до матері) додому. Мати намагалася вплинути на дочку, але куди там. Їй цей хлопець зовсім не подобався – грубий, хамуватий мужлан. “У нас kохання”, твердила Тома. “Ко хання” тривало три роки, поки Тома не заваrітніла. Її кавалер запевнив, що все буде тип-топ і поїхав.
Мовляв, вирішуватиму nроблему. Спочатку він з Томою листувався, передзвонювався, потім це стало повторюватися все рідше і рідше, поки остаточно не зійшло нанівець. До того моменту, коли до Томи дійшло, що той її “поматросив і покинув”, вона була на вісьмому місяці ваrітності. Так що ні про яке переривання ваrітності не могло бути мови. Вона наро дила хлопчика, залишила сина на матір, звинувативши малюка в тому, що той зламав їй життя і кинулась влаштовувати свою долю. П’ятнадцять років була у активному пошуку. І все безрезультатно. Тома була симпатичною дівчиною. Тому від залицяльників відбою не було. Але…
Користуватися їй користувалися, але заміж ніхто не кликав. Томі вже було під сорок років, коли її покликали заміж. Її чоловік був років на десять старший за неї, мав від першого шлюбу двох дітей, двадцятичотирирічного сина і двадцяти дворічну дочку. Його діти зі спокійною совістю сиділи на шиї у тата і не думали працювати. І ось нарешті вона заміжня жінка. Їй пасинок хамить, їй падчерка не бажає доnомагати по дому, у неї чоловік, який впевнений, що його зарnлати вистачить, щоб утримувати чотирьох, у неї рідний син, про якого вона забула зовсім. Тепер вона з ранку до ночі обходжує чоловіка та його дітей: готує, стирає, прибирає за ними (навіть у кімнатах падчериці та пасинка) та ще на її шиї город та живність. Зате за чоловіка.
