У мого батька є сестра, тітка Віра. Тітка Віра вже п’ятнадцять років живе і працює закордоном. Вона досить успішна жінка. Нещодавно свою справу відкрила, має свій магазинчик в центральній частині міста. Вона своєю родиною так і не обзавелася, всю себе присвятила кар’єрі, дітей у неї теж немає. Вона нашій родині завжди дуже доnомагала. Один раз на рік, зазвичай влітку, вона приїжджає на батьківщину і завжди з дороrими подарунками. Мені вона в дитинстві часто привозила модні сукні і круті іграшки. Мені всі знайомі діти заздрили.
Я і сама пишалася, що у мене така сім’я. Але з віком ти починаєш помічати речі, які не бачила в дитинстві. У моїх батьків якесь споживче ставлення завжди було до тітки. Вони звикли, що вона нам фі нансово доnомагає і вважали, що це в якомусь сенсі її обов’язок. А якщо вона гроші не перераховувала, то навіть ображалися. Хоча ми і без допомоги тітки ні в чому не потребували. Тітка Віра мені дуже доnомогла з навчанням, я їй була дуже вдячна. У нас завжди були дуже теплі стосун ки. Я ділилася з нею тими думками, які не могла розповісти батькам. Завжди отримувала від неї підтримку і розуміння. Тітка була першою, кому я розповіла про свого хлопця.
Вона схвалила мій вибір. Батькам же Артем не сподобався. Вони вважали, що він недостатньо забезпечений, що я повин на знайти хлопця з квартирою. Тут тітка ситуацію трохи згладила, поговорила з батьком, переконала його, що головне те, що він працьовитий і старанний. Ми стали готуватися до весілля. На моє весілля тітка приїхала особисто, чому я була дуже рада. Вона знала, що я мріяла про море, тому подарувала нам путівку на море. Я була дуже рада. Батьки ж були розчаровані, батько розраховував, що тітка квартиру нам подарує. Він наговорив прямо на весіллі їй неприємних речей. Потім я дзвонила і вибачилася.
