Причиною такого стану Насті була зрада. Настя навчалася на третьому курсі вишу, коли вийшла заміж вперше. Нареченим був її однокурсник, Костя. Здавалося, їхнє ко хання вічне і сильне. Але вони мали різні погляди на життя. Якщо Настя вважала, що два серця мають бути віддані одне одному і тілом теж, Костя вважав, що задоволення своїх потреб на боці не вважається зра дою, адже його серце так і так належить Насті. Настя не збиралася таке терпіти та подала на роз лучення. Що залишалося Кості, так це поливати Настю брудом, мовляв , вона відстала, старомодна. Після цього неrативного досвіду Настя тримала дистанцію від чоловіків довгий час, а потім ставилася до них обережніше та мудріше. Вона nродовжувала мріяти про міцний шлюб, готова була робити все, бути ідеальною дружиною заради вірного чоловіка.
І ось до тридцяти років вона одружилася вдруге. Знову у неї виникло почуття, що вони створені один для одного, це велике ко хання. Усі вважали їх ідеальною парою. Незважаючи на те, що Настя вже думала про дітей, на прохання чоловіка вона вирішила відкладати цей крок на кілька років. Чоловік був прихильником того, щоби спочатку жити для себе, звикати один до одного в побуті, nодорожувати. Настю все влаштовувало у чоловікові. Вона вважала його вірним, тому стала для нього ідеальною господинею, хорошим другом, вміла слухати, але й у той час у кар’єрі процвітала. У такій гармонії вони жили п’ять років. Здавалося, сімейне вогнище міцне. Якось чоловік запросив Настю до театру. Вона вирішила раніше вийти з роботи, зайти додому і перевдягнутися у шикарну сукню і туфельки, щоб виглядати на всі сто.
Вона прийшла додому і на покривалах, які вона нещодавно так старанно обирала для себе і чоловіка, побачила “відданого” чоловіка з його молодою стажеркою. Він почав вішати локшину про те, що його серце належить тільки Насті, що це велика помилка, і що не варто руйнувати 5 років щасливого життя через таку дрібницю. Настя вийшла з дому і почала бродити вулицями міста. Збоку вона виглядала як божевільна, адже біль зради мучив її зсередини. Вона повторювала: «За що?». – Дівчино, з вами все гаразд? – Запитав незнайомець. Настя побачила перед собою приємного чоловіка, який дивився на неї стривоженим поглядом. – Відчепіться від мене. Від вас, мужиків, мені нічого не треба, – сказала вона трохи аrресивно. Чоловік зрозумів, що з нею сталося. Він не пішов, а навпаки, відвіз її до кафе, пригостив кавою та вислухав її. І після цієї зустрічі вони продовжили спілкування. Андрій, так звали його, намагався підтримати Настю, але вона не була готова на щось більше. -Я більше не хочу нікому довіряти, – думала Настя.
