-Восени дитині виповниться одинадцять років, а вона все ще у дек ретній відпустці! – обурюється Тетяна Родіонівна, повідомляючи подругу про племінницю. – Я їй сто разів говорила – Віка, ти коли працювати почнеш? А вона заявляє: “Мені нема з ким залишити доньку!”. Віка, схоже, і не думає працювати. – Послухай, Таня, школа – це не так просто! – примирливо каже співрозмовниця Тетяни Родіонівни. – Першокласники проводять там по дві години! Ти приводиш їх до школи о дев’ятій ранку і забираєш об одинадцятій. Не в кожній школі є група подовженого дня. І кожні півтора-два місяці – канікули. Моя дочка змогла працювати переважно тому, що я доnомагала їй з дитиною. – Ну, це вже не перший клас! Її дитина у п’ятому класі! А вона все ще тримає її руку у своїй! І вона не просто живе десь, вона живе у квартирі свого ко лишнього! Він просто зібрав свої речі та переїхав до іншої дами, а Віка з дитиною залишилася у квартирі.
Він поки не згадує про квартиру, а вона не цікавиться, але він прожене її будь-якої миті! 37-річна Віка – племінниця Тетяни Родіонівни, дочка її недолугого брата, якого, як стверджує жінка, вона з підліткового віку носить на своїх плечах. Віка закінчила школу, поки жила в селі з матір’ю, а потім приїхала до тітки до міста вступати та навчатися. – Вона надійшла і прожила у мене на повному пансіоні шість років! – Згадує Тетяна Родіонівна. – Загалом, я дізналася, що вона знайшла роботу і познайомилася з Сергієм. Все розвивалося, вони побралися, і вона переїхала до нього. Тетяна любила Сергія. Він тихий, спокійний, і батьки в нього добрі освічені люди. У двадцять шість років у Сергія була своя квартира, яку подбали бабуся з дідусем, машина і пристойна робота.
Після довгих років спроб наро дилася їхня довгоочікувана дочка, і молода мама була повністю вбита своєю дитиною. Усі розмови про роботу знову було відкладено на потім. – І раптом на неї як снігова куля обрушилося роз лучення – каже тітка Таня. – Я очікувала, що вона почне шукати житло та роботу, адже квартира була не її. Але вона навіть не замислилась про це! Сергій nлатить солідну су му алі ментів, близько 45 тисяч , і зводити кінці з кінцями з дитиною Вікторії вистачає. Вона ніколи нічого не куnує для себе, завжди для дитини. Я говорю їй: тобі 38 років, мало досвіду і немає стажу. А тобі не ст рашно так жити? Сергій зрештою вижене тебе, нехай навіть через сім років, коли її дочці виповниться вісімнадцять… (ARM/K) – А вона? – Ой, тітка Таня, не хвилюйтеся, я вирішуватиму труднощі в міру їх виникнення. Зараз, коли у мене є шматок хліба і дах над головою, я можу вижити до певного часу. А що буде за сім років, ніхто не знає. Якщо я залишуся на вулиці, я думатиму про те, куди мені йти і що робити далі…
