Не можу зрозуміти, як можна ревнувати когось до його матері. Але моя свекруха страждає саме від цього. Їй дуже важливо, щоб ми, не дай боже, не проводили більше часу з моєю мамою, ніж із нею. Може це від того, що мій чоловік – єдина дитина? Може просто нудьгує і їй хочеться спілкування? Але ні, вона просто порівнює скільки часу ми проводимо з нею і скільки з моєю мамою і зводить себе, якщо моя мама починає вигравати. А разом із собою, знемагає і нас постійними закидами та жалем, що з нею я дружити не хочу і за рідню не вважаю.
Якось, щоб показати їй всю абсурдність цих претензій, я жартома запропонувала завести графік і на ньому відзначати з ким і скільки ми спілкуємося. Я сказала і забула. А ввечері вона зателефонувала своєму синові з цією пропозицією. – Славку, ми сьогодні з твоєю дружиною вирішили, що було б правильно скласти графік спілкування бабусь із онукою. Чоловік засміявся. – Що смішного? Тобі ж неважко все розкреслити на листку паперу, щоб з початку місяця вже знати, в який день якась з бабусь спілкуватиметься з онукою. Щоб нікому приkро не було. Слава розгубився: – Мамо, ти серйозно, чи що? – Звісно! Я така сама бабуся, як вона.
Чому вона має більше спілкуватися з Танюшкою, ніж я? – Мама перестань, жодного графіка не буде. Ти зрозумій, навмисне тебе ніхто не обділяє, але якщо так виходить, то і це нормально. Будь-якій людині звичніше спілкуватися зі своєю матір’ю і до неї звертатися за доnомогою, при необхідності. Ось Наташа і… – А ти? До мене можеш звертатись ти. – Мамо, я на роботі. Дитиною займається Наталка і тому… – Все тому, що я пенсіонерка і робити вам дорогі подарунки не можу. А сватя працює і задаровує вас, ось ви до неї і льнете. Соромно вам має бути, синку. І свекруха кинула слухавку. Чоловік розгублено дивився на мене, а я подумала, може це старечий ма разм?
