Жила-була сім’я. Мати, батько та донька. Панувала в сім’ї мати. Характер у неї важкий, самовільний, безкомпромісний. Ледве що не по ній – так рубає з плеча. Про таких кажуть – самодур. Щойно дочці виповнилося двадцять років, як вона вискочила заміж і переїхала до чоловіка. Далі від матері. А через якийсь час мама-самодур отримала у спадок вже від своєї матері однокімнатну квартиру у столиці. Вона вирішила пустити туди мешканців, а сама із чоловіком залишилися жити у своїй трикімнатній квартирі. А ще за кілька місяців, зятя підвищили і направили працювати до столиці.
Теща великодушно дозволила молодятам жити у бабусиній квартирі. Ті переїхали, зробили легкий косметичний ремонт і стали жити. До народження дитини у них все було нормально. Після народження онука, теща вирішила підім’яти під себе зятя. Приїжджала, лізла у сімейні стосунkи молодих, влаштовувала сkандали з приводу та без. Дочка з зятем терпляче зносили образи і збирали собі капітал на житло. Але з кожним днем тиск тещі ставав все сильнішим і сильнішим. Зять уже думав про роз лучення. Жінка довела до зриву навіть свою власну дочку.
Не витримавши знущань матері, вона заявила свої права частку у квартирі, у якій проживали її батьки. “І взагалі, ти нам уже набридла своїми приїздами та істериками!” – кинула дочка в обличчя матері. Вперше у житті дочка наважилася заперечити владній матері. Та образилася до глибини душі і наказала викидатися зі своєї квартири. Зять знайшов кімнату в якомусь гуртожитку, туди молоді та переїхали. На оренду квартири у них коштів не було. Мати ж, недовго думаючи, продала однушку і куnила дачу. Але й зять виявився не промахом. Порадившись із дружиною, вони пустили до її кімнати (ту, яка у квартирі батьків) жити заробітчан. Тепер страждають на обидві сім’ї. А все через самодурство матусі.
