Після того як я переїхала в місто, моя міська двокімнатна квартира, де я живу з хлопцем, стала безkоштовним готелем для сільських родичів. Ну, я, звичайно, не відмовляла їм у безkоштовному проживанні, але невже так складно зняти номер в готелі? Невже вони не розуміють, що це занадто на хабно жити в будинку іншої людини, навіть якщо це родич.
\З далекими родичами я відразу обірвала всі зв’язки, ну, а близькі виявилися дуже корисливими людьми. Вони згадували мене тільки коли їм щось від мене треба було, а трохи що, відразу нагадували, як вони мене в дитинстві няньчили. Моя бабуся, думаючи, намагаючись бути для всіх хорошою, роздавала мою адресу всім кому не лінь, а потім ще й сkаржилася, чому це я не завжди вдома. Звичайно, не вдома, ми з моїм хлопцем постійно на роботі, не завжди ж нам вдома валятися, щоб небажаних гостей приймати.
Незабаром, нахабність бабусі перейшла всі межі. Нещодавно мені подзвонила якась чергова родичка, і сказала привезти їм свій посуд чи у мене є. Я нічого не зрозуміла, а потім вони сказали, що їх дочка переїжджає жити до нас, мовляв, вступила до університету в нашому місті, а моя бабуся з радістю дала їм мою адресу, навіть не запитавши у мене. Я їм ввічливо, стримуючи злість, сказала, що зараз нам незручно доглядати за дитиною. Відразу після цього бабуся розв’язала сkандал, мовляв, я зганьбила її перед усією ріднею, і що, я дуже егоїстична. На даний момент спілкуюся я тільки з братом і батьками, і вважаю, що я роблю правильно в ситуації, що склалася.
