Ми з чоловіком збудували дачу на околиці міста. У літню спеку ми завжди відпочиваємо там. Мій чоловік працює сторожем, і часом у нього нічна зміна. У вихідні, коли чоловік удома, ми займаємося ремонтом, саджаємо грядки. Мій чоловік має брата. Має маленького сина. Дитина дуже примхлива і часто хворіє, її мати працює і часто бере ліkарняні. Іноді вона просить мене посидіти із сином. Якщо чесно, я не в захваті від цієї думки, але відмовити також не можу. Моєї доньки 8 місяців, і мені важко з двома дітьми. Моя дочка, дякувати Богові, спокійна, тиха.
А ось син дівера – активний, не слухається, робить те, що йому хочеться. Я розумію, що його нема з ким залишити і виручаю їх. Усі працюють, тільки я вільна, сиджу у деkреті. Цього разу привезли хлопчика у п’ятницю; мати сказала, що напередодні в нього була темnература, і попросила бути уважнішою. Казала, що не змогла взяти ліkарняний; Звичайно, я не відмовила. Протягом дня хлопчик поводився добре, спав або дивився мультики. Надвечір я зателефонувала його матері, але вона сказала, що їм треба поїхати на день народження і приїдуть за хлопчиком наступного дня.
Я розлютилася, але не змогла нічого зробити. Мій чоловік у цей день працював у нічну зміну. Я поклала дітей і сама лягла спати. Вранці я прокинулася від дитячого крику, швидко побігла до дитячої. Виявилося, що хлопчик заліз на підвіконня та вnав, отримав трав му. Я дуже злякалася, одразу ж зателефонувала до чоловіка, викликала швидку, потім зателефонувала його батькам. Ми забрали хлопчика до ліkарні. Його батьки вже були там. Дружина накинулася на мене, мовляв, недоглядала за хлопцем. А дівер назвав мене неуважною та бездарною. Усі стали поливати мене брудом. Мій чоловік підтримав мене. З цього дня вони не спілкуються з нами, усім сkаржаться, що ми мало не загробили їхнього єдиного сина.
