На даний момент у мене вже є два сини. Вони у мене гіперенергійні, ламають все на своєму шляху, але дуже добрі. Можуть вдарити один одного, заnлакати, а потім обійняти один одного, як ні в чому не бувало. Інші люди, бачачи поведінку моїх хлопчиків, лише вказують на погане і дають мені поради, як їх правильно вирощувати. Я ж вважаю, що хлопчикам у такому віці потрібна свобода, щоб у подальшому вони могли правильно самовиражатися. Баrато хто також каже, що мій Ваня – вихований і спокійний, а ось Богдан дуже незграбний і аж надто енергійний хлопчик, який тільки заважатиме братові в зрілому віці.
На такі заяви я лише киваю головою. Можливо, це й так, але вони люблять і доповнюють один одного, один без одного не може жити. Вони хотіли, щоб я куnила їм собачку, але мені за собаку страաно. Якщо і куnлю їм тварину, то, швидше, черепаху, вони спокійні і повільні … і можуть захиститися, коли потрібно. Адже раніше ми з чоловіком і уявити не могли, як круто наше життя зміниться з появою нашого другого синочка, Богдана. Коли я дізналася, що дитина наро диться хво рою, моє життя на коротку мить втратив будь-які фарби. Адже жодних натяків на це не було. Плід ріс як у підручнику, все йшло ідеально.
Після фатального УЗ Д я навіть задумалася про аборт, але лише на мить, потім я швидко привела себе до тями і вирішила народ жувати. Мене ніхто, крім чоловіка, і не підтримав у цьому рішенні, навіть власні батьки. Чоловік просто не знав, як буде найправильніше. Я мирилася з тим, що мене називали дурепою, ковтала сльози і казала, що діти – квіти життя. Слава Богу, мій чоловік зібрав усю волю в кулак і сказав: – Вона наро дить і крапка! Тоді рідні потихеньку почали ухвалювати моє рішення. А коли дитина нарешті наро дилася, ми всі були здивовані тим, як швидко вона навчалася всьому. Старший брат Ваня простягав йому різні речі, а той їх називав. Ось тоді в мене з’явилася надія, що все буде гаразд, і все так і сталося.
