З недавніх пір з нами живе дядько. Він із дитинства був див ним. Бабуся розповідала, що коли дядькові було 7 років, то вона помітила, що той ловить бродячих кішок і знущається з них. У сім’ї у мами четверо дітей, вона за рахунком друга дитина. Жити у багатодітній сім’ї складно. Часто бувало, що діти доношували одяг один за одним. Коли ходили до школи, то з мамою, її сестрою та братом ніхто не хотів спілкуватися, а все через див ну поведінку молодшого. Дядько розмовляв сам собою, міг аrресивно поводитися, навіть один раз хлопчика сильно побив.
У віці 20 років дядька забрали до спеціальної установи, щоб вилікувати. Нині він живе з нами. Нам доводиться терпіти всі його вибрики, бо мамі його шkода, вона не хоче, щоб його знову забрали. Буває, що дядько зачиняє зсередини двері і нас не впускає. Це його улюблене заняття. Я можу прийти з університету десь опівдні і стояти аж до вечора, поки мама не прийде з роботи. – Мамо, це не може продовжуватися. Він знущається. Скільки можна міняти замки та сподіватися, що він припинить зачинятися зсередини? Я так більше не можу – сkаржилася я мамі. – Доню, ну що ми можемо зробити? Гаразд, я з ним поговорю – відповіла мама. Говорити з ним було марно, максимум можна було щось пообіцяти, і тоді він на якийсь час не закривався.
Мене мучило те, що він живе саме з нами. Адже в нього ще брат і сестра. Тітка Катя живе в іншій країні, зрозуміло, що за дурним братом дивитися не може. Але ось дядько Олег живе у сусідньому районі. Він міг би забирати молодшого брата до себе, наглядати за ним, а ми нарешті відпочили б від його викрутасів. – Мамо, подзвони дядькові Олегу. Нехай забере свого братика на якийсь час. Я навіть додому друзів не можу покликати. Так не може продовжуватися вічно – говорила я. – Олег відмовиться. Має вдома маленьких дітей. Раптом ваш дядько щось наробить? – А у тебе дітей немає? Гаразд, я в університеті вчуся, але в тебе ще дочка-школярка є – дивувалася я. Мама вже дратує тим, що не може прогнати брата. Він дорослий чоловік, нехай своє життя розпоряджається сам. А те, що в нього проблеми з головою – то це не наша турбота. От хіба я не права?
