У моєї свекрухи є одна дуже дратівлива риса: вона завжди тягає в наш будинок борохло і мотлох. Лише з Божою допомогою мені не довелося жити зі свекрухою. Завдяки моїй бабусі, у мене була своя квартира. Але навіть це не врятувало мене від постійних візитів свекрухи в наш будинок. Рік тому вона вийшла на пенсію, у неї багато вільного часу стало, і вона часто відвідувала нас. Вона живе по сусідству. Ось тільки вона ніколи не приходила до нас з порожніми руками, завжди приносила щось. Тягала старі речі, якийсь сервіз, який належав її мамі, штори, телевізор, який не працював.
Ці речі повинні були бути на звалищі, але опинилися в нашому домі. Свекруха говорила: “полагодите, підклеїте і вони ще довго прослужать, шкода викинути”. Спочатку мені було незручно сказати їй, що всі ці речі нам не потрібні. Не хотіла її образити. Я попросила чоловіка поговорити з матір’ю і сказати, щоб вона перестала привозити в наш будинок цей мотлох. Він спробував, але нічого не вийшло. Я вирішила сама поговорити зі свекрухою при першій же можливості. Можливість випала швидко-на інший день свекруха привезла з собою зламану люстру. Я відмовилася брати люстру і попросила більше нічого не приносити.
Свекруха образилася, влаштувала сkандал, мовляв, вона все робить від душі, а ми – не цінуємо її доброту. Вона пішла, грюкнувши дверима, але люстру не забрала з собою. Ми з чоловіком зібрали всі її “подарунки” і потягли до сміттєвого ящика. Увечері подзвонила свекруха. У неї була істерика, тому що у сміттєвого ящика вона побачила всі свої подарунки; їй стало ясно, що ми позбулися цих речей. Вона билася в істериці, по телефону кричала близько десяти хвилин. Вона кричала і повторювала, що ми невдячні. Сподівалася, що вона сильно образилася і більше не стала б в наш будинок тягати свої старі речі, але сильно помилялася. Вчора вона приїхала – і з собою привезла пилосос, який не працює.
