Моя сестра, після школи, поїхала вчитися в інше місто. Закінчила університет, стала працювати, знайшла собі хлопця з квартирою і вийшла за нього заміж. Незабаром заваrітніла. Наше з мамою щастя було безмежно. Після народження Світлани мама поїхала до дочки. Їхала щаслива, а ось повернулася похмуріше хмари. – Погано там у них. Свар яться з приводу і без, – розповіла вона після повернення. – Не слухають один одного, кожен своє талдичить. Спершу думала, що це через мене. Виявилося ні. Дочка про чоловіка всякі гидоти говорить. Роз лучаться вони, чує моє серце.
Сестра з чоловіком роз лучилися через три роки. Приїхала вона до мами. Батько Свєти виплачував хороші аліменти, та й сестра влаштувалася на роботу, тому незабаром сестра змогла орендувати собі квартиру. А Свєта пішла в дитсадок. Коли дочка пішла в школу, сестра задумалася про особисте щастя. У неї з’явився чоловік, і в ті дні, коли вона запрошувала його до себе, дочку відводила до мами. Мама була дуже рада внучці. Ідилія тривала до тих пір, поки мама не підібрала на вулиці кошеня. У Свєти виявилася алергія на шерсть. Сестра вимагала, щоб мати позбулася кошеня. – Куди я його діну? Кому такий малюк потрібен? – сумувала мати. – Сусідам, в притулок, викинь на вулицю — – мало не кричала сестра.
– Ти ж внучці шкодиш. Як я до тебе внучку привезу, якщо там скрізь шерсть. – Та я все прибираю. Я можу котика в кімнаті замкнути, поки внучка у мене знаходиться — – пропонувала вихід мама. – Мамо, від алерrії і відкинутися можна. Ти заради якоїсь приблуди життям внучки готова ризикувати?! – продовжувала обурюватися сестра. – Шкода кошеня — – прошепотіла мати. – А внучку не шkода — – прошипіла у відповідь сестра. – Добре. Більше дитини не побачиш. Сестра вже два тижні не приводить дочку до матері. Мати nлаче, Свєта проситься до бабусі. Я подзвонила сестрі, спробувала знайти компромісний варіант. Наприклад, бабуся з онукою гуляють біля будинку сестри… Сестра ні на які компроміси йти не бажає.
