Рано вранці хтось постукав у моє вікно. Сусідка Наташа! Попросила вийти. Я її не впускаю в будиноk. Мій чоловік-дільничний запідозрив її в дрібних крадіжках, тому і заборонив запрошувати її в гості. Вийшла – а вона трясеться. – Що тобі? – Іра, страшно мені. Баба Галя снилася. Думаю, до неї мені скоро. – Менше пий, так і не скоро буде. – Та не n’ю я більше.
Вона приснилася мені і каже: “Що ви мені хустку теплу не поклали? Холодно мені.” – Погода змінюється. – Так Вона каже мені: хустку принеси з собою. Ось і страաно мені. – Ну віднеси ти їй хустку на моrилку-і все. – Я їй кажу, що rрошей у мене немає. А вона: “Нюрка мені тисячу винна. Попроси у Ірки, щоб віддала”. Ось я і прийшла до тебе. Не добре в боргу у померших залишатися. І тут я зрозуміла, навіщо вона приперлася. – Дай мені тисячу, я їй хустку куплю. І віднесу. -Давати. Знаю, що проп’єш.
– Обіцяю, не проп’ю. Так якщо я помру, хто за моїми дітьми-то догляне? Здалася. Віддала їй тисячу – і вона побігла в магазин. В який, правда, не знаю. Через тиждень-та ж ситуація. – Ірка, мені знову бабка приснилася. Каже, що твоя-то їй не тисячу, а дві винна була. Я ледве стримала сміх,і відповідаю їй. – Слухай, мені сьогодні моя баба Нюра приснилася. Казала, що до Галі хустка дійшла. І ще сказала: “Якщо Наташа ще раз нап’ється, то відразу до нас потрапити. – Та брешеш ти. – Хочеш перевірити? Наші бабки-то ніколи не жартували. Ця особа покрутилася на місці, не знала, що сказати. Я і підсумувала: – Все, Наташ, кидай пити. З вікна побачила, що вона, йдучи, прихопила одне з наших відер. Може, здати її своєму чоловікові? Подумавши.
