– Дівчинці вже десять років, а вона з нею як із немовлям! – говорила жінка про свою племінницю. Скільки разів питала: “Ліка, ти заробляти збираєшся?” А з ким я доньку залишу?” – відповідає те саме… Як я подивлюся, працювати Ліка не збирається. – Але ж чоловіка таке влаштовує? – уточнила подруга. – Якого чоловіка? Роки три тому роз лучилися. А живе у його квартирі. Той свої речі забрав і пішов до іншої. Але ж може вигнати її звідти. Я кажу: “Вижене вас Колька, що робитимеш?”, А вона у відповідь “Дочку свою не прожене”…
Ліка, її племінниця, після закінчення школи у провінції, приїхала до столиці вчитися далі. Жила у тітки, вивчилася. Почала зустрічатися з колегою Миколою, незабаром і весілля зіграли. Дівчина переїхала до квартири чоловіка. Місяців за п’ять, тітка дізналася, що Ліка покинула роботу. – Ми дитину хочемо. Але із цим nроблеми. А на роботі нервування, транспорт – розсадник вірусу rрипу… Ось ми з Колею вирішили, що мені краще сидіти вдома. Чоловік нормально заробляє. Микола справді добре заробляв.
Але проблеми з вагітністю дружини, її обстеження та лікування з’їдали солідну частину його доходів. За кілька років Ліка наро дила доньку. І повністю віддалася догляду за дитиною. Після роз лучення Микола не лише залишив Ліці та дочці квартиру, а й платить солідні алі менти. Понад сорок тисяч. На життя матері з дочкою цілком достатньо. Працювати Ліка не планує. Адже вийди вона на роботу, хто дівчинку водитиме на плавання. Басейн далеко від їхнього будинку. А тітку, що турбується, вона заспокоює: – Не думай, тітко Аня, долати труднощі буду, коли вони з’являться. Поки що є дах над головою, і що поїсти.
