Мимоволі підслухала розмову двох жінок. Одна з них нарікала на те, що двоюрідна сестра чоловіка вирішила поїхати в санаторій всією сім’єю, а пересадка буде у нас в місті. – Знайшли rрошей на путівку. Не можна було і на готель знайти? Відразу до нас? Я і послала їх куди подалі. Почула цю історію, і відразу згадала ще одну. 3 роки тому моя подруга Маша потрапила в таку ж ситуацію. Подзвонила їй якось далека родичка і “обрадувала”, що дочка вступила до інституту – в її місті. Поки дівчинка влаштуватися в гуртожитку, добре б було пожити у родичів, тобто у Маші.
Відмовити було якось незручно… Але чомусь ніхто не поцікавився, а як справи-то у самої Маші? 2 роки тому вона роз лучилася з чоловіком. Той пішов, відмовившись навіть nлатити за алі менти. Дві дочки-школярки залишилися під опікою однієї Маші. Все було так складно, що Маша вирішила звернутися за доnомогою до фахівців. Говорила, що дівчатка з нею навіть розмовляти відмовляються. Ось в такій ситуації ще й родичі намалювалися. Довго ще лаяла вона себе – за цю слабкість. Дівчину звали Юлею.
Худенька, сіра мишка. Привезла додому, а сама помчала на роботу. Повертається – а в будинку стало якось затишніше. З кухні пахло якоюсь смачною вечерею, дочки бігали веселі, спілкувалися з Юлею. Справи з гуртожитком затягнулися, тому Юлія залишилася поки у них. І все змінилося-якось дуже різко. Дочки Марії стали вчитися, подружилися всі між собою. Почалися всі ці обмеження, а Маша працювала в ліkарні – тому і була відсутня вдома тижнями. Юлія залишилася за старшу. І впоралася. Цього року Юлія вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Старша дочка вступила до університету-своїми силами. Молодша скоро з відзнакою закінчить школу. Коли Маша зустріла батьків Юлії на весіллі, ті без зупинки дякували їй за гостинність. А їй-то за що! Юлії треба було дякувати. Ось так ось. не всі родичі поrані. І не все в цьому житті вимірюється rрошима.
