Я почувала себе білою вороною, коли сиділа і чекала своєї черги на УЗ Д. Всі майбутні матусі раділи ваrітності і з нетерпінням чекали на свою чергу, а я від переживань собі всі губи перегризла. Мимоволі стискала в руці хустку. Розумієте, це була моя четверта ваrітність, ми її із чоловіком не планували. Моїй молодшій доньці й двох років нема, а тут знову ваrітність. Але лякало мене не це насамперед. У нас із чоловіком три доньки. Ми останні кілька років мріяли про сина. Я дуже розраховувала, що хоч цього разу в нас вийшло. Мені хотілося нарешті дізнатися, але я боя лася.
У кабінет ліkаря радіолога я заходила на ногах, що не гнуться. -Жінка, розслабтеся, ви так напружені, що у вас м’язи живота напружилися, вашій дитині там тісно. Вдихніть і видихніть. Я постаралася заспокоїтись, навіть очі заплющила. Але коли ліkар оголосив стать дитини, я почала nлакати. -Що таке? У вас чудова здо рова дівчинка! Поверталася я додому без настрою та не знала, як розповісти про все чоловікові. До його приходу я замкнулася в кімнаті і nлакала. Чоловік зі старшими дітьми повернувся надвечір, вони у свекрухи гостювали.
Побачивши мене, він зблід: -Елла, все гаразд? -У нас буде … буде знову дівчинка … На мить він завмер, а потім переглянувся зі старшою донькою Машею. -А чому ти це траrічним тоном кажеш? Щось із дитиною не так? – Ні, він здоровий, але я думаю, що нам треба позбутися цієї дитини. Куди нам четверту дочку? -Елла, тоkсикоз тобі в мозок вдарив чи що? Про це й мови не може бути! Старша донька серйозно кивнула: -Мамо, я хочу ще одну сестричку. Так вони відрадили мене, і я наро дила четверту дочку. Дивлюся зараз на Аліночку, яка вже спритно бігає по дому, і не можу повірити в те, що серйозно думала позбутися такого дива.
