Kохання з першого погляду. Ми познайомилися у спільній компанії, коли гуляли у парку. Стало зрозуміло, що це надовго. Через півроку він зробив мені пропозицію – я відразу погодилася. Готувались до весілля, іноді приїжджала його мама. Але це було лише спочатку. Незабаром його мама начебто прописалася в нас. Приходила щовечора, показувала мені, як сушити устілки у взутті її сина, тощо.
А вранці заходила до спальні і перевіряла, наскільки ретельно я розправила простирадло. Напевно, вже не варто говорити про те, що вона закочувала на моїй кухні. Вона ж відраховувала мене за кожну ложку, поставлену не на своє місце; той чай не той я куnую, то курку жарю якось неправильно. Спочатку мені здавалося, що це звичайна материнська турбота, що вона ще не звикла до нового статусу свого сина. Чоловік не реагував на ці ситуації. Коли він помічав, що між нами розжарюється обстановка, то просто йшов до іншої кімнати.
А потім почалося найнестерпніше. Вона вже будувала плани на онука, причому не просто на його потенційне народження, а на те, яка у нього буде освіта. Зазначала, що той обов’язково має піти до кадетської школи. Я не просто не витримала всього того, що відбувалося протягом кількох місяців. Подала на роз лучення, але чоловік досі продовжує мені телефонувати. Але це роз лучення стало для мене ковтком свіжого повітря. Від нього я навряд чи колись відмовлюсь.
