Ми з чоловіком виростили трьох синів, забезпечивши їм сите життя. Після смерті чоловіка щастя вислизало від мене. На самоті я боролася з фінансовими труднощами, працюючи на кількох роботах, щоб утримувати синів. Моє особисте життя зникло, і я мріяла лише про відпочинок. Коли мої сини виросли, вони створили власні сім’ї. Проте їхні дружини чекають від мене не лише фінансової підтримки, а й постійної турботи про онуків. Але я змінилася.
Я хочу насолоджуватися життям – відвідувати театр, зустрічатися з друзями та вести активний спосіб життя. Три роки тому я зустріла чоловіка, який оживив мій настрій. Він успішний бізнесмен, і тепер я насолоджуюся і увагою, і фінансовим комфортом. Я не заощаджую на собі, насолоджуюся обідами в ресторанах та подорожами за кордон, про що раніше тільки мріяла. Я, як і раніше, підтримую свою сім’ю, регулярно посилаю гроші дружинам синів, не чекаючи нічого натомість.
Проте вони критикують мене: “Ти ж бабуся. Ти маєш дбати про онуків! У той час як усі бабусі сидять з дітьми, ти поїхала до Франції. Ти могла б хоча б взяти їх з собою”, – кажуть одні. “Ти просто хочеш, щоб ми брали твоїх онуків на вихідні. Вони навіть не згадають, як ви виглядаєте!”, – кажуть інші. Хіба я не права? Я заслужила право жити для себе, виростивши своїх дітей поодинці. Я не хочу, щоб мене змушували відмовлятися від новонабутої свободи!
