Степан кидався по квартирі, спішно збираючи свої речі. Він хотів встигнути залишити будинок, поки дружина не повернулася з роботи. Нарешті, поставивши валізу біля дверей, він полегшено видихнув, але його плани зненацька порушив дзвінок у двері. На порозі стояла Настя, його дружина. Advertisements – Ти куди зібрався, Степане? – насторожено спитала вона. – Я… йду. У мене є інша жінка, – випалив він, уникаючи її погляду. – Між нами нічого більше немає. Настя завмерла, приголомшена його словами. – А діти? – ледве чутно промовила вона. – Ти про них подумав? Але Степан уже спускався сходами, залишаючи позаду сім’ю та їхнє минуле. Все почалося, коли в одній зі службових поїздок він зустрів Катю. Весела, добра, вона одразу привабила його. Катя жила у своєму будинку у селі, де ніхто не знав про її гостя з міста.
Степан знаходив віддушину в її компанії, допомагав по господарству і все частіше навідувався до неї під приводом відряджень. Удома Настя нічого не підозрювала. Вона пекла йому пиріжки, дбала, переживала за його втому. Але незабаром чутки про «відрядження» Степана дійшли до Насті. Якось сусідка Тетяна, повернувшись з села, де жила її сестра, розповіла Насті, що бачила її чоловіка біля Катіної хвіртки. – Твій Степан воду носив до однієї жінки! – Заявила вона. – Та не просто так – явно зв’язок у них. Настя не повірила, але сумніви закралися. Степан не здогадувався, що гра розкрита. Якось, вийшовши за водою, він натрапив на Тетяну біля колонки. – Що, Степане, до родичів приїхав? – уїдливо поцікавилася вона. – Чи це для нової пасії вода? Він зніяковів, пробурмотів щось про доручення начальника і поспішив зникнути.
Але невдовзі Настя отримала підтвердження підозри. Коли Степан повернувся додому, її обличчя видавало гнів та образу. – У нас нічого не було! – намагався виправдатись він, але Настя мовчки вказала на його речі біля дверей. – Забирай і йди. Ти зробив свій вибір. Після розриву Степан продовжував свої «романи». Незабаром він зав’язав стосунки з новою співробітницею Оленою, але цей роман завершився. Олена не хотіла довгострокових зобов’язань, а Катя вийшла заміж. Він залишився сам, переїхав до матері, яка щодня нагадувала йому про його помилки. – Втратити таку жінку, як Настя, – гріх! – Докоряла його мати. Настя після розлучення переїхала до дочки, а згодом познайомилася з Юрієм, вдівцем з добрим серцем. Він доглядав її, дарував радість і турботу. Якось, після прогулянки, Юрій подивився їй у очі. – Настя, переїжджай до мене. Я не хочу більше тебе відпускати. – Я довго чекала цієї пропозиції, – посміхнулася вона. Настя знайшла нове життя, вільне від образ минулого, а Степан залишився один, шкодуючи про те, що втратив.
