Мене звуть Іра, мені 25 років, і я опинилася в досить складній ситуації, хоча думала, що будую своє щастя. У мене розпочався роман з моїм начальником Володимиром, якому 44 роки. Він дуже цікавий та харизматичний чоловік, перед яким важко встояти. Володимир швидко зрозумів, що я небайдужа до нього і ми почали зустрічатися. Наші стосунки тривали вже півтора роки. Я знала, що в нього є дружина та двоє дітей: дочці 14 років, а сину 9. Звичайно, я розуміла, що це неправильно, але відмовитися від своїх почуттів до нього не могла.
Щоб проводити час зі мною, Володимир часто дурив свою дружину. Іноді казав їй, що йде на ділову вечерю з партнером. Але востаннє щось пішло не так – вона почала підозрювати його. Коли Володимир знову сказав, що має ділова зустріч, вона вирішила за ним простежити. Ми вечеряли у ресторані, а потім пішли у готельний номер. Через якийсь час пролунав стукіт у двері. Володя пішов відкривати, думаючи, що це принесли шампанське з фруктами, які ми замовили. Але замість офіціанта на порозі стояла його дружина. Я навіть зраділа цій ситуації, подумала, що тепер ми зможемо бути разом без обману. Я вже уявляла, як ми одружимося і почнемо нове життя.
Але все пішло не так, як я очікувала. Володимир справді розлучився з дружиною і переїхав до мене. Проте його діти лишилися жити з нами. Його колишня дружина не могла утримувати дітей, тому що не працювала та не мала коштів. Вона не заперечувала, що діти житимуть з батьком. Я не була готова до такого повороту. Думала, що ми з Володею заживемо новою щасливою родиною, можливо, народимо своїх дітей. Але натомість щодня у моїй квартирі панує хаос: діти розкидали всі речі, галасують, не дають спокою. Більше того, їхня мати постійно приходить до нас у будинок, щоб відвідати дітей. Володимир ніяк не вирішує цю проблему, і я відчуваю, що скоро не витримаю. Не знаю, скільки я зможу це терпіти. Постійно думаю про те, що краще вигнати всіх, бо я так більше не можу. Підкажіть, як бути у цій ситуації?
