Якщо вірити статистиці, кожним 700 новонародженим діагностують хромосомну патологію, тобто синдром Дауна. Такі дітки мають особливості у розвитку. До таких дітей прикріпилася назва «сонячні», тому що виростають дуже чуйними та довірливими людьми. На жаль, не рідкісні випадки, коли батьки віддають своїх особливих дітей до дитячих будинків, злякавшись відповідальності. Мені дуже важко зрозуміти, як можна віддати свою кровинку. Такі діти, які виросли в сім’ї, можуть мати повноцінне життя. Але зустрічаються і такі батьки, які чудово справляються з вихованням дітей з синдромом Дауна.
Сьогодні ми хочемо розповісти про один з таких випадків. Це тато, якого звуть Євген, йому 33 роки, а його сина звуть Михайло. Про діагноз дитини стало відомо відразу після народження. Перше почуття, яке відчув молодий тато – це розгубленість. Але він одразу взяв себе в руки, адже його підтримки потребувала дружина, якій було найскладніше. Євген зізнався, що дуже засмутився, коли дізнався про діагноз свого сина. Тепер йому дуже соромно за свою поведінку. У нього народилася дитина, на яку він так чекав, а це найголовніше. Незабаром прийшло усвідомлення, що він повноцінна людина, у якої народилася особлива дитина. А його сльози – це справжній егоїзм. А він має бути відповідальним, адже він тепер має сина. У світі існують хвороби набагато страшніші.
Насамперед чоловік вирішив дізнатися якнайбільше інформації про синдром Дауна. В інтернеті він натрапив на інформацію, що у відомої телеведучої Евеліни Бльоданс теж народилася «сонячна» дитина у цьому пологовому будинку. Також чоловік дізнався, що у Європейських країнах такі діти повністю пристосовані до життя у суспільстві. Інформація щодо діагнозу його сина не вплинула на рішення Євгена про його виховання. Але його дружина мала іншу думку щодо цього. Вона не хотіла виховувати хвору дитину, і тому подала на розлучення. Євген не зміг переконати свою дружину. Євген не вважає себе героєм. Статус батька зобов’язує кожного нести відповідальність за свою дитину.На своїй сторінці в Інстаграмі чоловік розповідає, з якими труднощами стикається він і як він їх вирішує. Він сподівається, що це допоможе змінити ставлення людей до особливих дітей.
