Останнім часом свекруха почала сkаржитися на те, що у її будинку відбувається щось незрозуміле. То їй чуються голоси, то телевізор сам вмикається і вимикається, то канали перемикаються, то продукти киснуть за годину, то її речі не на своїх місцях… Вона зі страхом у грудях навіть до психіатра ходила, але той підтвердив, що в неї всі вдома. Та й без того було зрозуміло, що свекруха у повному адекваті. У нас із нею ніколи проблем не було. Свекруха живе у своїй квартирі з донькою та зятем. Вони вже другий рік збирають на початковий внесок на свою квартиру, а тепер золовка ваrітна, так що гроші вони сьогодні більше витрачають, ніж збирають.
Я не забобонна, але коли свекруха сказала, що таким чином чорти над нею жартують, я, якщо чесно, повірила. Добре, що чоловік почув тоді наші розмови і вирішив узяти все до рук – він запропонував встановити камери в будинку. – Не по-родинному це, за домашніми стежити, – сказала свекруха, – я не хочу цього робити. Чи не варто. – Ну, тоді живи у своїх здогадах, скидаючи все на чортиків, – відповів їй чоловік, – якщо не хочеться порушувати особистий простір домашніх – у їхній кімнаті камеру не поставимо. Так ми зробили. Камери коштували нам кругленьку су му, але без них проблему було не вирішити. Вже за тиждень зібралися за переглядом “сімейного кіно”. Все одразу стало зрозуміло. Золовка включала та вимикала телевізор з телефону. Нинішні технології дають нам таку можливість.
Вона ж включала дивні звуки на диктофоні під дверима своєї мами, переставляла її речі та міняла продукти в холодильнику на прокислі, а нові зберігала для наступного разу. До того ж ми побачили, що чоловік золовки їй зрад жує. Це ми побачили на кадрах, де той із якоюсь дівчиною, регочучи зайшли в душову, поки теща з дружиною були відсутні. Свекруха – мудра жінка. Вона все розрулила дуже правильно. Спочатку вона поговорила із зятем. Той присягався, що любить дружину і більше ніколи такого не зробить. Потім свекруха натякнула доньці, що знає про все. Молода пара не мала rрошей на власне житло, тому золовка все це влаштовувала з метою налякати матір і відправити її жити до нас. “Мій дім моя фортеця. І ніхто мене звідти не зможе вигнати” – повторювала свекруха, але всі провини домашніх вона вибачила. Усі заслуговують на другий шанс. В наших силах надати цей шанс, а як їхні володарі розпорядяться ними – покаже лише час.
