Максимові зателефонувала мати. Вона запросила його з дівчиною приїхати на Новий Рік. – Так, звичайно, тридцять першого до половини будемо у вас. Добре, подзвоню. – І куди ми їдемо? – Запитала Катя. – До моїх на Новий Рік. – А тобі взагалі цікаво, чи хочу я поїхати до твоїх чи ні? – Ти проти? – спитав Максим, здивувавшись. – Уяви собі. Після того, що було минулого року. Ні, я більше не хочу це переживати. Всі пили, твій дядько Міша лаявся матюком, а твій тато… Тут Максим перервав Катю і сказав: – Гаразд, гаразд, зрозумів тебе.
На цей раз такого не буде, я обіцяю. – Ні, Максе, ти не зрозумів. Або ти їдеш один, або ми разом відзначаємо із друзями. – Я ж обіцяв, що поїдемо. Ну подзвони, поясни мамі в чому річ. – Мама образиться. – А я значить не в рахунок, так? – Сказала Катя і замкнулася в спальні. Максим прокинувся вранці пізно. Запізнився на роботу. Під час перерви він запитав свого друга, Сашка, що робити. Той сказав, що треба вибачитись, бо він реально помилився. Не треба було за неї ухвалювати рішення. – Слухай, їй ще з тобою жити, ви ж маєте намір одружитися? – Ну, так, – відповів Максим. – Ну так, чи захоче вона чоловіка, який її думкою не цікавиться і приймає за неї рішення?
Як, на твою думку? – А як мама? – Мамо, зрозуміє, не думай про це, але Катя можливо прямо зараз думає, чи варто за тебе виходити. Тож тобі, друже, треба швидко виправляти свої помилки. – Зрозумів. Дякую друже, – сказав Максим. Пролунав дзвінок у двері, Катя не звернула уваги, бо вона була зайнята, та й було зарано для приходу Максима. Але гість був настирливим. Катя таки пішла відчинити двері. Коли вона відчинила, бачить біля порога коробка. Вона відкрила її, а там маленьке кошеня. Катя завжди мріяла про кошеня. За хвилин п’ять зателефонував Максим: – По твоєму голосу ясно, що подарунок тобі сподобався. – Таак, дуже! -Слухай, пробач мені. Я подзвонив мамі, сказав, що не приїдемо. Але нам треба першого обов’язково з’їздити, що скажеш? – Згодна, – сказала Катя.
