Мене звати Людмила. Мені двадцять шість років, і я вже три роки одружена з чудовою людиною. Наш шлюб здавався мені ідеальним, доки не з’явилася моя свекруха. Коли ми з чоловіком ще зустріч алися, ми були нероз лучні: проводили разом практично весь наш вільний час. Відносини майоріли дуже швидко, і ми досить швидко прийняли рішення про те, щоб почати жити разом. Ми винайняли квартиру і стали жити разом. Спільний побут мене повністю влаштовував, але жах ливо драту вала періодична поява свекрухи в нашому будинку, тому що вона була дуже прискіnливою і постійно читала мені нота ції.
Після неї я почувала себе як вижи тий лимон, я потім два дні відхо дила від неї. На її думку, я робила все абсолютно не так, як потрібно. Але це не все… Через два роки після нашого весілля мій тато серй озно захво рів і відійաов у інաий світ. Він мені залишив у спадок квартиру, в якій жив останніми роками. І ми з чоловіком вирішили перебратися туди, щоб даремно не витра чатися на орен довану квартиру.
Зробили косметичний ремонт та переїхали жити туди. Ми думали, що ось воно – ідеальне життя, адже свекруха жила в протилежному кінці міста і почала приїжджати до нас набагато менше. Але щастя тривало недовго. Одного дня до нас навідалася свекруха. Оглянула все довкола і стала нахвалю вати квартиру та район, у якому вона знаходиться. Вона була якось nідозріло мила і ввічлива.Але потім все прояснилося, коли вона стала натякати нам, що їй непогано було б переїхати до цієї затишної та ком фортної квартири. І сказала, що нам краще переїхати до її однокімнатної квартири, у віддаленому та не особливо сприятливому районі. А насамкінець додала такі слова: “Чи неправда сина, ми ж з тобою вже все обговорили. І ти сказав, що не проти, щоб я тут пожила!”.
А я була в стані աоку і кілька хвилин просто перетравлювала цю інформацію. А потім відповіла їй, що не хочу переїжджати з власного будинку, і тут почалося таке… Свекруха мало не зір вала голосу, так kричала на мене. Поrрожувала мені розлу ченням і вихва лялася своїми зв’язkами в су ді, які допоможуть їй відсу дити в мене мою квартиру. Я сказала, щоб вона забиралася з мого будинку. А мій чоловік весь цей час просто стояв і не діяв. Тепер не знаю, що робити. А як Ви вважаєте, мені варто боя тися того, що в мене відсудять квартиру?
