Якось у суботу свекруха запросила нас у своє село, щоб допомогти їй у господарстві. Моя сім’я та сім’я молодшого брата мого чоловіка погодились. На мій подив, його поява була незвичайною, тому що зазвичай ми виконували всю роботу в селі. Після довгого трудового дня ми сіли вечеряти. У середині трапези моя свекруха та її молодший син пішли в окрему кімнату.
Зацікавлена, я пішла за ними і побачила, як вона передала йому 20 тисяч зі своєї схованки. Після повернення вони поводилися так, ніби нічого не сталося, але ми з чоловіком не отримали жодної копійки! Ця подія засмутила мене. Мене засмутили не гроші, а її фаворитизм. У нас із чоловіком, незважаючи на те, що ми разом уже 20 років, завжди були натягнуті стосунки з нею.
Багато в чому це було пов’язано з її втручанням у наші відносини, починаючи з того, що вона перешкоджала нашому шлюбу та дітям і закінчуючи відмовою допомогти з кредитом на будинок. Вона рідко спілкувалася з нашими дітьми. Тим не менш, вона дбала про дитину свого молодшого сина від попередніх стосунків, що завдавало біль моєму чоловікові і, звичайно, мені.
Коли ми звернулися за допомогою в отриманні кредиту на свій власний будинок, вона нам відмовила, але потім продала свою квартиру, щоб допомогти молодшому синові. Було неприємно спостерігати таку поведінку. Незважаючи на всі наші зусилля, я не могла позбутися почуття несправедливості та образи, яку це приносило. Я була переконана, що вона нічого не зробить для нас і врешті-решт залишить свій дім молодшому синові, а нас – ні з чим.
