Того дня Катя мала чудовий настрій. День їх із Сергійком річниці. Вони познайомилися під час відпочинку у Єгипті. Через півроку вони одружилися. Каті було дуже зручно з ним. Сергій, як і вона, не хотів дітей. Вона не вірила у те, що радість жінки у дітях. У неї вже було достатньо «дітей», з ким вона няньчилась. У неї були 4 молодші брати. Їхня мати була постійно на роботі, тому піклуватися про братів довелося їй. Її рідні їй казали, що вона на старості залишиться сама. Але Катя все одно була впевнена у протилежному. Сергій був із нею згоден.
Коли він дізнався, що вона не хоче дітей, то зрадів. Він не хотів, щоб у хаті було гамірно. Тепер їхня річниця і Катя, одягнувши свою улюблену сукню, чекала на чоловіка. Той запізнювався, а вони мали піти в ресторан. Катя вирішила зателефонувати Сергію дізнатися, коли він прийде. — Ти де? – Вже приходив кур’єр? — Який кур’єр? Ні — Передзвони, коли він прийде. Через 5 хвилин пролунав дзвінок у двері. Кур’єр дав їй конверт і привітав із річницею.
Коли Катя відкрила конверт, побачила заяву про розірвання шлюбу. Катя не розуміла, що відбувається. Може кур’єр помилився? Може Серьожин кур’єр прийде зараз. Задзвонив телефон. Катя взяла. — Отримала? — Сказу Сергійка. Катя нічого не могла сказати. – Як я зрозумів, отримала. — Чому сьогодні? Я нічого не розумію – Я зустрів іншу. А ти не зрозуміла. Я думаю, тобі було байдуже. У нас із Яною буде дитина. — Але ж ти не хотів дітей! — Яна змогла мене переконати щодо цього. Усе! Бувай. Сергій поклав трубку. Катя зірвалася, викинула телефон убік і почала кричати. Минуло 2 роки, але Катя досі не змогла одужати після такого.
