Андрій завжди мріяв про сина, оскільки син є продовжувачем роду, спадкоємець і, зрештою, носій прізвища. У Андрія було козацьке прізвище – Запорожець. Діти також були нащадками славних захисників. Андрій був упевнений, що у нього народиться син. Він не хотів дівчинку, тому що дівчатка виростуть, і як пташки відлетять із сім’ї, змінять прізвище і все. Коли Андрій служив у Закарпатті, зустрівся йому один мольфар. Ця людина сказала, що в Андрія обов’язково буде хлопчик, який прославить їхнє ім’я.
Коли в Андрія з Настею народилися дві дівчинки, вони зважилися на третю дитину. Вони були впевнені, що цього разу у них народиться син. Після чергового УЗД дружина вийшла і сказала, що у них буде дівчинка. Андрій завжди тримав себе в руках, бо не хотів засмучувати свою дружину. Коли він повертався додому, по дорозі зустрів свого знайомого. Йому було цікаво, чи народився у нього хлопчик чи ні. Але Андрій сумно похитав головою, показуючи тим, що в них буде хлопчик.
Знайомий побачив, що не щасливий. Але ж найважливіше, щоб дитина народилася здоровою. Навіть бабусі та дідусі були вражені цією новиною, бо думали, що у них народиться онук. З одного боку, добре, що донька народилася. Речі від старших сестер залишилися і купувати нові не треба. Але Андрій змирився з тим, що він не матиме сина. Незважаючи на це бажання, Андрій дуже полюбив свою доньку. Він зрозумів, що немає різниці – син чи дівчинка. Найголовніше, щоб мала була здоровою. Свою дочку Андрій не дасть образити.
