Бабуся Дарина планувала покинути цей світ дуже тихо. Вона все приготувала, прибрала у хаті, зняла з карти всі гроші, які відкладала на поминки. Увечері вона прийняла ванну, переодяглася в чистий одяг, ситно повечеряла і лягла на ліжко. Лежачи в ліжку, вона подумки прощалася з усіма родичами і плакала, згадуючи свого чоловіка Ігоря, який пішов із життя п’ять років тому.
Проте її план не спрацював. Натомість вона почула дивний шум, і виявила на ганку будинку сюрприз – брудного, худого кота. Вона забрала кота в будинок, нагодувала його і вирішила наступного дня піти до ветеринара. Місцевий ветеринар Дмитро був не в кращому настрої та не оглянув кішку належним чином. Він лише сказав Дарині, що кішці залишилося жити недовго. Бабуся вирішила все одно доглядати кота і назвала його Мурчиком. Наступного тижня зателефонувала внучка Олена та повідомила, що вона, її чоловік Сергій та їхній син Максим приїдуть до неї на літо. Дарина була у нестямі від радості і зосередилася на підготовці до їхнього приїзду, вже не думаючи про відхід з цього світу.
Будучи в гостях, сім’я Дарини допомагала їй упорядковувати будинок та двір, і всі члени сім’ї дуже прив’язалися до Мурчика. Однак здоров’я кота погіршувалося, і Дарина серйозно занепокоїлася, що він може не вижити. Вона вмовила Сергія відвезти Мурчика до міського ветеринара. Коли Сергій повернувся без кота, але з усмішкою, він розповів, що Мурчик насправді вагітна кішка, яка ось-ось народить кошенят. За кілька днів Сергій приніс назад кішку, яку тепер звали Муркою, додому – з чотирма чарівними кошенятами. Коли родичі поїхали, Дарина вирішила, що поки не може покинути цей світ, адже їй потрібно дбати про Мурку та її кошенят…
