Я 62-річна пенсіонерка, яка вирішила переїхати за кордон до своєї сестри, щойно вийшла на пенсію. Я хотіла працювати і заробляти гроші, щоб допомагати своєму синові та його сім’ї. Вони жили на орендованій квартирі в Києві з двома дітьми, і я знала, як їм було важко. Мені вдалося накопичити достатньо грошей, щоб сплатити перший внесок за квартиру, але я була вражена, дізнавшись, що мій син зайняв гроші у своєї тещі замість того, щоб використати гроші, які я віддала.
Теща мого сина була не в кращому фінансовому становищі, і вони не могли допомогти моєму синові та його сім’ї. Моя невістка мала проблеми з роботою через проблеми зі здоров’ям, а квартплата була дуже високою. Коли одного разу невістка подзвонила мені і сказала, що, можливо, їй доведеться залишити дітей зі мною і поїхати кудись на заробітки, я зрозуміла, що маю діяти. Я вирішила піти на пенсію раніше за термін і повернутися додому, щоб допомогти своєму синові та його сім’ї. Я віддала їм усі накопичені гроші, сподіваючись, що вони зможуть використати їх для покупки власної квартири. Я очікувала, що через років п’ять мій син назбирає достатньо грошей, щоби купити їм власну квартиру.
Але я була вражена, коли дізналася, що вони зайняли гроші у матері Анжели, аргументуючи це тим, що якщо вони зроблять щось за мій рахунок, то я ще півжиття їм нагадуватиму про свою допомогу. Я була дуже розчарована та розсерджена. Я усім пожертвувала заради них, але вони, схоже, цього не оцінили. Я відмовилася більше допомагати їм і повернулася на роботу, щоби заробити достатньо грошей на ремонт свого будинку в селі. Коли мій син зателефонував і запитав, чи можуть вони пожити у мене, поки не знайдуть хату, я відмовила йому. З ними було покінчено.
