Ми з Іваном почали зустрічатися ще у шкільні роки, але після закінчення навчання пішли різними шляхами, залишившись друзями. Лише за кілька років ми знову зустрілися, працюючи разом в одній компанії. Саме тоді ми обоє зрозуміли, що маємо бути разом. Проте мати Івана ніколи не любила мене ще зі шкільних часів, і ми з Іваном не могли зрозуміти причину її поведінки. Хоча я з самого початку знала, що вона не схвалює наші стосунки, я вирішила дати нашому коханню шанс.
Після того, як ми одружилися, я завагітніла і пішла у декретну відпустку. На жаль, прибутку мого чоловіка не вистачало, тому нам довелося переїхати до його матері. Незважаючи на всі наші спроби порозумітися, я відчувала її вороже ставлення до мене. Я стала дружиною Івана – але залишалася чужою у його сім’ї. Щоб сподобитись свекрухи, я прокидалася рано, готувала сніданок, прибирала будинок і гладила одяг. Але навіть це не вплинуло на наші стосунки. Чоловік попросив мене не звертати уваги на її поведінку та зосередитись на турботі про нашу дитину. Коли я вирішила повернутися на роботу, це дуже розлютило мою свекруху .
Через деякий час наше фінансове становище покращало, і ми змогли зняти квартиру. Поки ми з Іваном працювали, його мати доглядала нашу дитину, а ми забирали доньку наприкінці дня. Ось тільки щовечора, коли Іван повертався з дому батьків, у нас виникали сварки. Я підозрювала, що мати впливає на нього, але мовчки вислуховувала його претензії до мене. Зрештою, мені все це набридло, і я подала на розлучення. Іван повернувся жити до матері, і того ж дня вона зателефонувала мені і запитала, чи була вона причиною нашого розлучення. Почувши моє мовчання, вона стала виправдовуватися, говорячи, що завжди кохала мене. Менш як за два тижні після нашого розлучення Іван привів у будинок нову жінку. Я була впевнена, що він зраджував мене під час нашого шлюбу. Але мені вже було байдуже: я просто видихнула і втекла з цієї неблагополучної родини.
