Незважаючи на те, що Оля завжди мріяла переїхати до міста, вона, як і раніше, ставилася до батьків з теплотою та повагою і ніяк не знецінювала їхні старання та працю заради її майбутнього. На другому курсі Оля почала зустрічатися з Михайлом, сином декана, та її самооцінка різко піднялася, коли той запропонував їй жити разом.
Батьки Олі були проти, але Оля все одно переїхала до Михайла. Коли Оля оголосила, що чекає на дитину, її мама була здивована, і розмова у них відбулася не з приємних. Після цього Оля більше не відвідувала батьків і лише коротко відповідала на їхнє повідомлення , щоб батьки не приїжджали до неї в місто зі своїми питаннями. Оля запевнила батьків, що вони з Михайлом скоро розлучаться і запрошувати їх на жодне весілля не доведеться. Молоді люди таки не розлучилися, але після народження дочки Ганни ситуація змінилася на гірше. Михайло ставав дедалі невдоволенішим і дратівливішим, пред’являв Олі претензії з будь-якого приводу.
Життя Олі ставало важким, але воно й не думало повертатися до батьків у село. Все змінилося, коли Михайло сильно посварився з Олею, і та поїхала з їхньою дочкою. Батьки Олі зустріли її з розкритими обіймами та були щасливі вперше зустрітися зі своєю онукою. Оля, зрештою, розлучилася з Михайлом і повернулася до навчання, сумуючи за дочкою, але вона знала, що малюк у надійних руках люблячих бабусі та дідуся. Через роки Оля зустріла людину, яку полюбила всією душею і навіть планувала вийти заміж незабаром. Оля хотіла, щоб батьки були на її весіллі, але вони сумнівалися, бо боялися виглядати недоречно у своїх «ганчірках» перед родичами багатого нареченого, проте Оля запевнила їх, що вони будуть найкрасивішими і що вона пишається ними і хоче якнайшвидше познайомити їх зі своїми майбутніми родичами.
