Ми з чоловіком Михайлом переживаємо важкі часи. У нас був невеликий бізнес, але через дорогу оренду нам довелося його закрити. Пошук роботи був для нас складним завданням, особливо для Михайла, який має вищу освіту, але не має відповідного досвіду. Я працюю нянькою в дитячому садку, а він – охоронцем у невеликому магазині, але зарплати у нас дуже низькі.
Наша дочка живе далеко зі своєю сім’єю, і ми не можемо розраховувати на їхню фінансову підтримку. Під час обмежень кілька років тому ми зайняли багато грошей, щоб звести кінці з кінцями, і з тих пір важко повертаємо борги. Нам ледве вистачає грошей на покупку продуктів харчування, і більшість часу ми змушені харчуватися гречкою або макаронами. Ми маємо гарну двокімнатну квартиру в місті і невеликий будинок у селі, що дістався у спадок від моїх батьків. Раніше там жила мати мого двоюрідного брата, але зараз він пустує.
Я запропонувала чоловікові здати квартиру і переїхати в село, де ми могли б завести ферму і спорудити город. Ми могли б спокійно жити на гроші від оренди, а також насолоджуватися спокійнішим життям у сільській місцевості. Проте Михайло проти цієї ідеї і хоче продати сільську хату. Я знаю, що жити у селі буде непросто, але зараз це наш найкращий варіант. Ми можемо зробити будинок придатним для життя за допомогою тільки косметичного ремонту, та й у нас є досвід наполегливої роботи та адаптації до складних ситуацій. Я просто сподіваюся, що мій чоловік зрештою побачить позитивні сторони мого плану та погодиться на переїзд.